Зелбораф

Вемурафениб є інгібітором серин-треонін-кінази, кодованої геном BRAF(v-raf murine sarcoma viral oncogene homolog B1). В результаті мутацій в гені BRAF відбувається конститутивна активація онкогенного білка BRAF і, як наслідок, проліферація клітин при відсутності факторів росту. Ми пропонуємо Купить Зелбораф.

Згідно з проведеними біохімічними дослідженнями вемурафеніб є потужним інгібітором BRAF-кіназ з активуючими мутаціями в кодоні 600. Даний інгібуючий ефект був підтверджений у ході реакції фосфорилювання позаклітинної сигнал-регулюючої кінази і клітинної антипролиферации в доступних клітинних лініях меланоми, які експресують ген BRAF з V600 мутаціями. У тестах антипролиферации в клітинних лініях з V600 мутаціями (лінії V600E, V600R, V600D і V600K) концентрація полумаксимального інгібування (IC50) варіювала від 0.016 до 1.131 мкмоль, в той час як IC50 відносно клітинних ліній з «диким» типом гена BRAF становила 12.06 і 14.32 мкмоль відповідно.

Пацієнти з метастазами в головний мозок

Сумарна ефективність терапії (BORR, best overall response rate) вемурафенибом у пацієнтів з метастазами в головний мозок склала 17.8% та 17.9% у пацієнтів, які раніше не отримували/отримували терапію, відповідно (17.8% в загальній популяції).

Фармакокінетика
Вемурафениб — речовина з низькою розчинністю і низькою проникністю (клас 4 по системі біофармацевтичної класифікації). Фармакокінетичні параметри вемурафенібу оцінювали методом некомпартментного аналізу, а також за допомогою популяційного фармакокінетичного аналізу. Фармакокінетика вемурафениба має дозозалежний характер в діапазоні доз від 240 до 960 мг при прийомі 2 рази/добу. Лінійність фармакокінетики також підтверджена даними популяційного фармакокінетичного аналізу.

Усмоктування

Абсолютна біодоступність вемурафениба для таблеток 240 мг невідома. При прийомі вемурафенібу в одноразовій дозі 960 мг (4 таб. по 240 мг) медіана часу до досягнення Смах в плазмі крові становить приблизно 4 ч. При багаторазовому прийомі вемурафениба в дозі 960 мг 2 рази/добу спостерігається накопичення препарату, яке характеризується високою міжіндивідуальної варіабельністю. Середні показники AUC0-8 год і Cmax (±стандартне відхилення) у 1 добу склали 22.1±12.7 мкг×год/мл і 4.1±2.3 мкг/мл відповідно. В ході некомпартментного аналізу при прийомі вемурафениба в дозі 960 мг 2 рази/добу AUC на 15 добу збільшилася в 15-17 разів порівняно з AUC 1 добу, Cmax на 15 добу збільшилася в 13-14 разів порівняно з Cmax в 1 добу. У рівноважному стані AUC0-8ч і Cmax склали 380.2±143.6 мкг×год/мл і 56.7±21.8 мкг/мл відповідно.

Їжа, багата жирами, підвищує експозицію вемурафениба при одноразовому застосуванні в дозі 960 мг. Середні геометричні показники Cmax та AUC збільшувались при прийомі вемурафениба з їжею, порівняно з прийомом натщесерце 2.5 і з до 4.6 5.1 рази відповідно. Медіана Тмах збільшувалася з 4 год до 7.5 год при одноразовому прийомі вемурафеніба з їжею. Даних про вплив прийому їжі на експозицію вемурафенібу в рівноважному стані немає. Тривалий прийом вемурафенібу натщесерце може призвести до значимого зниження експозиції вемурафенібу в рівноважному стані порівняно з прийомом вемурафенібу з їжею або незадовго до прийому їжі. Очікується, що при нерегулярному прийомі вемурафенібу натщесерце експозиція вемурафенібу в рівноважному стані зміниться незначно через високий ступінь накопичення вемурафенібу в рівноважному стані. Безпека та ефективність вемурафенібу в опорних дослідженнях були вивчені у пацієнтів, які приймали вемурафеніб як з їжею, так і окремо від прийому їжі.

Можлива зміна експозиції вемурафениба в залежності від складу, обсягу та кислотності (рН) рідини ШКТ, моторики і часу проходження їжі, складу жовчі.